ЛИСТ ДО МІСЬКОГО ГОЛОВИ КИЄВА, 1941 РІК

ЛИСТ ДО МІСЬКОГО ГОЛОВИ КИЄВА, 1941 РІК

Пане Голово!

Знаю і розумію вашу переобтяженість, розумію, що у Вас не вистачає часу на більш важливі справи, ніж приватні листи, може навидь не зовсім доречні, але мені здається, що на нижче зачеплених питання ватро спинитись i тому дозволяю собі вас турбувати.

В Україні — по українському

Ці святі слова, за які кістьми полягли мільйони кращих синів України, залишаються, на жаль, тільки словами для досить багатьох працівників міського господарства.

Зайдіть у любий Ваш відділ, любу районову Управу, їдальню і Ви почуєте, що більш 50% розмов ведуться по російському. Особливо в житлових управліннях та зв’язаних з ними установах. Часто звертаєшся до працівника по українському, а відповідь одержуєш «принципово» по російському.

Дуже багато заяв і навидь листів установ подаються до виділів управи по російському, або писані кудлатою, орловсько-курською мовою.

На превеликий жаль, навидь багато українських поліцаїв розмовляють по російському, або тією же кудлатою мовою. Рідко почуєш українську мову і від трамвайних працівників. А трамвай як відомо, обслуговує чи не найбільшу масу людності. Таке ж і в крамницях.

Чи не тому, власне, рідко можна почути рідну українську мову на вулиці і ще рідше вдома, навидь в «українських» сім’ях.

Мені здається, що вже на самому початку відбудови нашої рідної національної культури треба твердо поставити — в Україні по українському, в кожній українській установі — тільки по українському. Хто не хоче цього розуміти, всякі там москалі, чи перевертні, хай шукають собі іншого місця та не псують нашого хліба й повітря.

Житлово-господарські справи

Серед кербудів майже половина москалів, «українців» на «ов», або перевертнів. Немало серед них і не чесних людей.

В сучасний [мо]мент, власне у Києві, кербудам довірено величезні, мільярдні цінності. І то дуже багато рухомих цінностей — речей повтікавши жидо-більшовиків там висланих жидів. А повтікали верховоди, що понад 20 років грабували український народ, їм то було що зоставляти.

Де-ж це майно? Крім меблів ледве що зосталось. Селяни фурами везуть з Києва всяке «барахло», а кербуди (більшість) там двірники не погано забезпечені продовольством. Багато речей розкрадено сусідами.

Робиться це тому, що кербуди не взяли на облік багато майна, або пізно взяли. Є випадки, коли взагалі не брали на облік, бо залишились у Києві «тьоті», чи щось подібне, які «по родинному», але беззаконно, привласнили собі чужі речі (знаю кілька таких випадків).

Особливу цінність складають меблі і хатнє обладнання. До речі — останнє рідко обліковувалось належною повнотою. Меблі, які не транспортабельні, зовсім не вивозились з Києва і тому їх залишилось найбільше. А у жидів обстановка була багата, і тут не все взято на облік, багато розкрадено. Найгірше тут те, що облічене майно оцінено на людське око, бо цінили дуже часто «свої люди», що напевне знали якій кум, друг, чи просто приємний сусід має взяти ту, чи іншу річ на схорону.

Мені здається, що слід було би ретельно і ґрунтовно перевірити хоч би вибірково, справи з обліком, оцінкою та «схороною» покинутого майна. І зробити це треба негайно, по свіжих слідах, поки багато де чого ще у пам’яті чесних людей залишилось.

Гадаю, що залишене майно слід було використати більш доцільно і розумніше, ніж це планують житлоуправи та деякі фінвідділи. Перш за все речі треба обов’язково перецінити.

Далі чи не краще було більшу частину тих речей пропустити через крамниці. Приїзжий селянин не шукатиме «халтури» на обмін. А продасть привезені продукти і купить за гроші не з під поли, а у крамниці. Це зменшить базарну спекуляцію. Натурально-обмін й торговельне життя трохи ожило б, а то занадто багато вже появилось всяких комерційних крамниць.

Погорілі та зруйновані будівлі

Тут залишилось на багато мільйонів різного добра, особливо у не погорілих, а у зруйнованих від вибухів сусідніх будинків. Різна арматура, часто ї кольорових металів, різне залізо, речі, деталі, що легко можуть буті використані на новому будівництві, або для реставрації.

Не зважаючи на кулька погрозливих розпоряджень якість темні люди, як шкідливі щури, продовжують … по цих будівлях з тачками, сокирами, ломами. Рештки дверей, підлог, облицьовок, розтягають труби, огрівальну й пічну арматуру. Появилось багато механичніх «майстерень» та крамничок, де появляються все ці речі.

Чи не слід будо налагодити більш ефективну охорону хоч того, що ще зосталось.

Недокінчені будівлі

В Києві їх чимало. Багато таких, що тільки засклити, навішати двері, оштукатурити. Але за них ніхто не відповідає. Ні кербуди, ні двірники сусідніх будинків. Взагалі вони безгосподарні. В них часто багато матеріалів залишилось — дощок, заліза, готових деталей. Все це розтягається ретельними сусідами і за зиму вони будуть зовсім «роздягнені».

Використання торговельних приміщень

Теж багато непорядків. Часто роблять по сімейному. Збирається своя компанія й заорендовує прекрасно та дорого обладнані магазини під їдальні, паштетні, а всякі кафе, столові з побитими шибками залишаються для горобці.

Приклад найкращі рибні магазини, з хорошими живорибними басейнами, дорогими підвалами-холодниками по Львівській (проти Сінного базару), Верхньому Валу та інші магазини здані в оренду «своїм людям» для використання не за призначенням. Вони безсумнівно будуть зруйновані, як спеціальні магазини.

Чому стільки недоліків в житловому господарстві? Головне тому, що житлові управи та кербуди засмічені чужаками, бувшими людьми з плюгавих жидо-більшовиків «жилуправлений», що були не стільки «жилуправлениями», скільки шахермахерськими крамничками по торгівлі житловою площею на вигоду жидам.

Будинки, зайняті для Німецького війська

Часто німці займають приміщення, викидають зайве обладнання, яке розтягується. Часто деякі військові частини виїжджають не залишаючи варти, такі приміщення розтягаються. Слід би домовитись з командуванням в цій справі.

Керівні кадри. Добір їх налагоджено погано. На чолі відновлених установ та підприємств часто можна зустріти людей, що практично зовсім не обізнані з дорученою ділянкою. І виходить часом щось схоже на більшовицьких комісарів, які щось налагодили роботу, тягнуть за собою різних знайомих — «хвостиків».

Керівні кадри слід було би підбирати більш уважно, а наявні перевіряти як з національного так з ділового боку.

Можна було би навести ще кілька прикладів, але подаю важливіше (на мою думку)

Міська управа за короткий час зробила немало. Останнього часу особливо відчувається певне, тверде зрушення в роботі. Та зробити треба ще більше, а головне — на ходу виправити недоліки, помилки, а подекуди може й саботаж.

Сподіваюсь, що Ви пробачите мені такого довгого листа, але вважаю за свій обов’язок загострити Вашу увагу на питаннях, що найбільше кидаються в вічі сторонньому глядачеві, зацікавленому в найскорішій відбудові господарства рідної столиці.

16 XI 1941 І. Паравійчук

м. Київ Левашівська 14/4

Фотокопии документа можно посмотреть на моей странице в Фейсбуке 

01.12.2016